Чи будуть вірші про любов, коли душа моя не чує?
Коли земля ввібрала кров, коли у мене слів бракує!
Чи буде сонце, як колись? Чи буде радісним світанок?!
Мені всі кажуть: Ти молись... І я молюсь, без забаганок.
В молитвах буду я просить, щоб старший син з війни вернувся.
Щоби пшеницю покосить, щоб Бог від нас не відвернувся.
Щоби замовк набат війни, щоб не стріляли нам у спину,
Щоб зеленіли ясени, щоб матір пестила дитину.
В криницях - повнилась вода, щоби лелеки прилетіли,
Щоб відступилася біда, щоб у садах плоди поспіли.
Щоби закохані - удвох, і люди щиро посміхались.
І ще, молю тебе, мій Бог, щоб наші діти повертались.
І будуть вірші про любов!
Моя душа
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122050507171
Свидетельство о публикации №122050507171
Рецензии