Мама все плаче... Тато хворіє...
З моєю смертю померли всі мрії.
Ранком загинув я - у Херсоні...
Мама гадала, що я у полоні...
Тато, у смерть мою, тАкож не вірив...
Кімнату кроками міряв та міряв.
Я «недоступний»... а мама дзвонила.
Не уявляв собі, як вона вила.
Мені так жити, мамо, хотілось,
Ще так багато мрій не здійснилось.
Думав: приїду, машину придбаю.
Гадки не мав, що часу немає...
Добре, що брат мій живим повернувся.
Янголом з неба йому усміхнувся.
Плачте за мною усі мої друзі...
Бо я... за вас!... За калину у лузі!
Жаль... мама плаче... кожну хвилину.
Знаю: прикрила б мене, мою спину.
Я б цілував її коси, долоні...
Та я далеко... лежу у Херсоні.
Сину Богдану
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122050507043
Свидетельство о публикации №122050507043
Рецензии