Як важко читати новини,
А горю немає кінця.
На цвинтар несуть домовини,
І плачуть від болю серця.
А кожен загиблий - це сльози,
Нещастя змарнілих батьків,
Це слід сивини на волоссі
І чаша гірка малюків.
Загиблі - це наші кохані,
Це наші найкращі сини,
Це ночі без сну до світання,
Це вічне відлуння війни.
Злітає у небо прозоре
Душа, залишаючи прах…
Чи можна забути це горе,
Цей біль в материнських очах?..
Галина Чехута
Перевод:
Лишь горесть новости несут,
Уж не хватает слёз...
Могилы роют там и тут,
Кресты - стволы берёз.
Погибший каждый – то твой сын,
И муж, и твой отец.
Мир серебрится от седин,
Мир постарел вконец.
От эха жуткого войны,
Без меры, без конца,
Навек, надолго сожжены
Все женские сердца.
Еще один прощальный ком -
Украинской земли.
Взлетают в небо высоко
Те души-журавли…
Разве можно забыть это горе?
© Copyright: Елена Куприянова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122050403162
Свидетельство о публикации №122050403162
Рецензии
Написано с искренней болью! А по-другому об этом писать и нельзя...
Соломон Ягодкин 04.05.2022 19:41 • Заявить о нарушении
Соломон Ягодкин 04.05.2022 19:41 • Заявить о нарушении