Ластовиння - похiдний твiр

Я снимаю с тебя все веснушки.

Они походят на роз лепестки.

Тремор мой и они же подушки,

Что пропитаны духом тоски.

Разукрашу я ими все солнце.

Чтобы знало как нужно светить.

В мое темное,насквозь оконце,

Что заносит в иглу моя нить.

Я снимаю с тебя все веснушки.

Буду бережно их хоронить.

Все на той же ранимой игрушке.

Буду ими на век дорожить.

Я развею их над облаками.

Когда час мой придет и тогда.

Пронесутся они над горами

Чем-то вечным, как с неба вода.


©  Один из авторов онлайн-дуэли

Текст по мотивам (на укр.яз)

Зітхає тихо ніч осіння.
Знімаю з тебе ластовиння,
І всі мости, що поміж нами,
Миттєво вкрились пелюстками.
Над хмарами розвію смуток
І темні брили шоколаду
В твої присутності чарують,
Мов осяйні життя принади.
Так ластовиння над горами
Злітає, і воно чутливо
Все рухається над містами,
Злітаючи так вередливо.
Коли у серці злива суму,
Я згадую це ластовиння,
І знов природа надрозумна
Підносить в небо свої тіні.

© Похідний текст українською мовою - Марина Чиянова