мамо за Одесу плачу
В серці рана вже не зажива
Якщо я хотіла їх не клясти
Зараз ненька я вже не така…
Зараз в мене серце наче рана
Я не вмію Боженьку просить
Але я родину захищаю
Ділом словом міцістю душі!
Та велика злоба небо крає
Розриває вроду вікову!
Серце цього жаху не сприймає
Я ніколи цього не збагну
Я не розумію не пробачу
Кров дітей загублені міста
Я тебе вороже заклінаю
Захлибнешься гаде на віка!
Свидетельство о публикации №122050301724