Як спраглI губи в лIтню спеку
Як спраглі губи в літню спеку
В'язнуть до джерельної води-
Наснагою мені твій голос,
хоч далекий,
Втішаюсь я, що знов зайшов сюди.
Не можу більше несказанним жить,
Це, ніби хмари знову набігають.
Так хочеться мені в твою блакить,
Де ти... мене чекаєш.
Так хочу очі бачити твої-
Їх не чіпає плином час.
Як щебетом наповняться гаї,
Для нас співатимуть. Для нас!
І ці мої ласкаві відчуття,
Що зворохнув в мені
Вокзальною журбою,
Нехай туди не буде вороття,
З тобою буду я, з тобою.
Свидетельство о публикации №122050205639
с наилучшими пожеланиями
Павел Савилов 2 16.07.2026 16:11 Заявить о нарушении
А кто из колыбели, как я.
И язык напевный и мудрость вековая....
Павел, спасибо большое и пожелания взаимны.
С признательностью.
Оля Чепурная 17.07.2026 17:21 Заявить о нарушении