Криштально-рожевими хмарами
покрилося вiльне небо.
«Лебiдко, Твоя де пара?...»
Всi iй казали: «Так треба!»
.
Та десь, не жалiвши крила,
летiло повсюду пiрря:
Чи я насправдi любила,
чи хтось пiдмiшував зiлля!
Мовчу. Забагато правди.
Зав’яли останнi квiти.
Не треба бiльше поради.
Я знаю сама, як жити.
Июнь 2019
Москва
Лебёдка. 2019
© Copyright: Алекса Лектар, 2022
Свидетельство о публикации №122043005918
Свидетельство о публикации №122043005918
Рецензии