Нескореному Маріуполю
Колись це місто пахло квітами,
Безмежним морем і теплом,
Тепер лиш вікнами розбитими
Та закривавленим чолом.
Колись цвіли дерева радісно,
Гуділи бджоли про весну,
Тепер цей рай зітхає болісно,
Прокляттю піддає війну.
Колись літали чайки зграями,
На хвилях плавали морських,
Тепер тут віє день печалями
І безутішними слізьми.
Колись тут віяло жасминами,
Теплом конваліі в садах,
Тепер бетоном і цеглинами
Та мозолями на руках…
Сьогодні місто пахне порохом,
Отруйним димом, грішним злом,
Непроханим, нестерпним ворогом,
Зміїним збудженим кублом…
Колись i тепер
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122042903773
Свидетельство о публикации №122042903773
Рецензии
Читаю і думаю: коли ж ці " людці" стали такими, як , чому? Невже немає в душі нічого святого?.. Вже нічого їх не спасе, навіть каяття.
Тримаймося!
Валентина Козачук 29.04.2022 18:10 • Заявить о нарушении
Тримаймося!
Валентина Козачук 29.04.2022 18:10 • Заявить о нарушении