Безжалiсна вiйна

У кого вулиці немає,
У кого зруйнували дім…
Вогонь війни життя ламає
Пекельним відблиском своїм.

А десь немає навіть міста,
В димах і попелі земля,
Від пилу почорніло листя,
А ворог коршаком кружля.

Душа від болю завмирає,
У серці невимовний щем
Ні на хвилину не втихає,
Обвуглює страшним вогнем.

А десь ховає мати сина,
Немов прощається з життям,
І плаче, й пада на коліна,
І пестить поглядом дитя…

А в бункері - ворожа пиха,
Негідна, наче кам'яна…
О, скільки ж наробила лиха
Страшна, безжалісна війна!


Рецензии