Жебрачкою стою, так кепсько на душі,
нема нікому діла - тьху на мене!
Цураються, обходять - чуєш, нене,
як котиться земля у прірву? Затушить
пожежу почуттів моїх не взмозі
ніхто - у кожного своя змія пригріта.
Штовхається візок лазоревого літа,
та поки у беріз не пожовтіють коси,
не закричу у порожнечу - Досить!
2015-2017(?)
Досить
© Copyright: Светлана Тимашева, 2022
Свидетельство о публикации №122042504987
Свидетельство о публикации №122042504987
Рецензии