Коли сурмач віддасть наказ
і просурмить грозу героям,
згадає пам'ять пару фраз
любві барочного гобоя.
І так залишиться моя
рілля неорана без ремства,
так божевілля вб'є сповна,
на згин, мене затим мистецтво.
Так не напишить Мессіан
симфонію Турангаліла,
і для загоєння від ран,
всі уцілілі недбайливо,
серед небес, де димарі
гармат затьмили тяжко око,
знайдуть промінчик від зорі,
такий безмежно одинокий.
про вiйну i Мессiана
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122042504836
Свидетельство о публикации №122042504836
Рецензии
