Так хочеться миру і справжнього свята,
Та тільки лютує орда ця триклята.
І небо похмуре нагадує осінь,
І серце сумує від болю і млості.
Так хочеться сонця і світлої мрії,
Забути навіки часи безнадії.
А ворог кидає крилаті ракети,
Жахають кругом вибухові предмети.
Так хочеться бути у колі родини
І слухати тільки приємні новини,
Та в серці неспокій і голос знегоди*,
Незмивні відбитки страшної негоди.
Так хочеться миру, погожої днини,
Дивитись на росяні срібні перлини.
Та підла війна поневолює думку,
Від болю й тривоги нема порятунку…
*Знегода - нещастя.
Нема порятунку
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122042405748
Свидетельство о публикации №122042405748
Рецензии