Великдень… І серце хотіло б радіти,
Та знов огортає нестримна печаль,
Бо в лютій війні йдуть на смерть наші діти,
Душа відчуває незміряний жаль.
Великдень, а мати у чорній хустині
Оплакує гірко загибле дитя,
Не зводить очей із портрета в хатині,
Пригадує втомлено інше життя.
Спливають у пам'яті голос, і очі,
І сміх голосний, і любов до життя…
Якби ж не війна, не жорстокий цей злочин,
Не взяло б синочка її небуття!..
Великдень… А мати блага воскресіння,
Стає на коліна в молитві святій.
О, Боже, пошли Україні спасіння!
Хай кару відчує страшний лиходій!..
Сумний Великдень
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122042401284
Свидетельство о публикации №122042401284
Рецензии