Яке пекельне, невимовне лихо
Посіяла страшна оця війна,
Загнала люд в підвали, наче в нори,
Всі дні і ночі гірко допіка.
Душевні рани розпинають серце,
Як пережити цей нестерпний біль?
Все тіло від огиди, наче мертве,
А пам'ять сипле безпощадно сіль…
Здається, що в душі повисла мряка
Від грубих і гидотних домагань.
Як винести наругу маніяка,
Що тішився смаком чужих страждань?
Як жити далі? Як цей бруд відмити,
Коли чужинцем зламане життя?
Так хочеться всі спогади втопити,
Забути всі болючі відчуття!..
Як жити далi
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122042306501
Свидетельство о публикации №122042306501
Рецензии