Iде жорстока вiйна

Багато країн є на нашій землі,
Де тішаться люди щоднини,
Не мерзнуть в будинках, живуть у теплі,
Вечеряють в колі родини.

Ідуть на побачення, ходять в кіно,
Співають пісні колискові,
Їдять шоколад і смакують вино,
Радіють ошатній обнові.

Там діти виходять у двір без страху,
А мами з колясками поруч,
І голуби мирно сидять на даху,
Злітають щасливо угору.

На лавах сидять сивочолі жінки,
Читають спокійно газети,
Говорять безжурно про щось юнаки,
Наспівують хором куплети…

І тільки в моїй Україні війна,
Здригається серце від болю,
Бентежна душа, як чутлива струна,
То плаче, то молить про волю.

Російська навала катує жінок,
Гвалтує і діток вбиває,
Лякають руїни і вирви щокрок,
Сирена весь час завиває.

І діти, й дорослі у мріях про сни
Благають про міць чудодійну,
Що всім допоможе вернутись з війни
Живими у тишу спокійну.

Та зграя ворожа, як та сарана,
Повзе і гуркоче щосили…
Іде в Україні жорстока війна,
І множаться братські могили.