Дерева вмирають, як люди,
коли нас прикриють від куль
де ворог стріляє нам в груди,
в бажанні нас стерти на нуль...
Коли ця війна геть подохне,
у лісі ми знімемо стрес…
Та біля дерев серце тьохне,
читаючи Знаки Чудес...
На щастя ліси силу мали,
Хоч в друзки їх ворог кришив…
Вони на шляху смерті встали,
спасли від свінцевих дощів…
Їх щогли нам небо тримали,
щоб жили вітрила душі...
Дерева вмирають стоячи
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122042103611
Свидетельство о публикации №122042103611
Рецензии