Спогади дитинства

А там у рідному селі,
Остались спогади мої.
Сади духм'яні та поля,
Стара криниця край села

Садок вишневий коло хати,
Його садила колись мати.
І все навколо, що цвіте,
Дитинства запах знов несе.

Чарівний парк із ароматом,
Хранить іділію так свято.
Старих акацій та дубів,
Пам'ять несе неначе з снів.

А в центрі поміж двух доріг,
Стоїть журавль як оберіг.
І повидав його весь світ,
Йому давно уже сто літ.

А за селом шумлять ставки,
Їх охороняють три верби.
Така краса, ну що казати,
Це неможливо описати.

І стежка в'ється за село,
Чого там тільки не було.
Кидаєш оком, а там рай,
І це наш рідний серцю край.

Струмок, що в'ється із трави,
Немов мелодія струни.
Трава вмивається росою,
Дрібненький дощик полосою.

Немов зійшлося сто світів,
У тім полоні польових цвітів.
І так п'янить нас ароматом,
Запах дитинства і це є свято.

Коли ми тут то ми в раю,
Так впасти хочеться в траву.
Прижатись ніжно до землі,
Побуть хоч трохи на самоті!!!