Ноти

Закінчаться слова, обійми,
І кажуть закінч;ться навіть ноти -
Без них не гратимуть пісней у голові,
Суворі «Ноти» нашої війни.
«Чи маю сили, все це побороти», -
Молитися кому, якщо долоні у крові?
У відповідь почуті голоси,
Свої, чи не свої? Стогнуть у скорботі,
Чи виє то вечірній вітер у траві?
Так хоче потонути у росі.
«Супроти тебе, сто тебе супроти», -
Кімната страху, зеркала криві.
Скінчиться боротьба в пітьмі:
Монум;нт по лікті в нечистотах,
І всі хто мав прийти - вже не живі.
Закінчились слова, обійми.
І кажуть ніби закінчились ноти,
Без Них не розквітає на душі,
Суворі «Ноти» нашої війни.
Він все віддав, за чисте, синє небо
Він постарів, посивів, огрубів.
Та попри все, сміявся в глибині,
Всередені - це вже потреба,
Ознака того, що ще не здурів…
Вона чекала, десь на чужині,
В чужім краю, між натовпу,
Таких як і вона, дочок, синів.
Закінчить ніч, він в рідній Україні.
Світанком тихим пройде по степу,
Дніпром візьме і вийде з берегів.
Омиють нас її теплі пісні,
Розквітне у вишневому садку.
І буде Воля - бо не буде ворогів.
Знайдуться знов слова, обійми,
Дідусь запалить люльку у кутку.
Про нього і про неї читатиме віршів.
Прекрасні «Ноти» нашої весни.