Ти ніби моя безтурботна колиска,
В якій я ховаюсь від темного світу,
Ховаюсь від болю, від горя та тиску ,
Неначе це все, чого можна хотіти.
Хочя в твої очі боюся дивитись
(У них наче небо засіяне зорями) ,
Невпинно волію з любовью змиритись,
Бо вже котрий день відчуваюся хворою..
Ти душу мою полонив наче вірусом,
Забрав моє серце, змінив все життя,
Не бачу я сна безперечні відмінності
З реальністю, що не чека вороття.
Твої рідні руки так мрію відчути,
В обійма без сумнівів й жалю віддатись,
Долоні в долоні, губами прикуті,
Забувши про гордість, бо ти моя слабкість.
18.04.2022
Ти нiби моя безтурботна колиска..
© Copyright: Кравченко Виолетта, 2022
Свидетельство о публикации №122041900350
Свидетельство о публикации №122041900350
Рецензии