Маріуполь, Матінко Маріє,
Місто, що назвали іменем Твоїм,
Бачиш, вже від крові багряніє-
Там розруха, голод! Кожен дім
Постраждав... Смертельні муки...
Діточки, як квіточки зів'ялі
Помирають...У молитві руки!
Матінко, за що їх повбивали?
Бо вони любили Україну --
Відібрали в них святу любов.
Матір, батька, донечку і сина
Катували, били знов і знов...
То молюсь, то плачу від розпуки.
Ночі й дні всі стали чорні-чорні.
А рашисти, наче чорні круки
Роздирають місто неповторне.
Марiуполь
© Copyright: Валентина Козачук, 2022
Свидетельство о публикации №122041807290
Свидетельство о публикации №122041807290
Рецензии
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.