Коли від мене тихесенько йде Російська,
Я подхапляюсь, валаючи “Стій! Куди?!”
Що я без тебе? Хто я без тебе? Натисни
На серце - воно російською загудить,
До біса що завжди я була там у приймах,
До біса навіть, що хиста не вистача…
Іду тихесенько стежкою ненадійною,
Не слухаючи, що там вони кричать…
Нехай репетують. Якби не рвалося серце
Лишайся. Вип’ємо кави та потриндим.
Тебе з вершками? Хай йому грець! Минеться.
Коли воно вщухне нарешті, ти …той… заходи.
***
© Copyright: Елена Викман, 2022
Свидетельство о публикации №122041805939
Свидетельство о публикации №122041805939
Рецензии
