В мене зброя - молитва і хрест,
І до Бога здіймаю я руки,
Бо народ України увесь,
Зазнає наруги і муки!
Я молюсь за стареньких батьків,
За померлих усіх немовлят,
Чуєш, Господи, янголів спів?
О, як рани сердечні болять!
За жінок і дівчат молодих,
Що насилля терпіли і жах,
За розстріляних діток малих,
Скільки болю в тих ясних очах!
Буча, Харків, Гостомель, Ірпінь,
Маріуполь, Херсон, Бородянка...
Все в вогні! Де свій погляд не кинь,
Розбомбили лихі окупанти.
Проливаються сльози і кров,
І натягнуті нерви, як струни.
Де ж ота ваша "братська любов"?
Ви її спакували у труни?!
Ви її показали тоді,
Як відрізали дідові руки?!
Як страждав він, коли у вогні,
Догорали згвалтовані внуки?!!!
Я до Бога... Я слізьми прошу...
Серце плаче, я біль свій несу
В мене зброя...
© Copyright: Валентина Козачук, 2022
Свидетельство о публикации №122041506592
Свидетельство о публикации №122041506592
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.