Не можу дивитись спокійно,
Як гинуть за волю сини.
О! Будь вони прокляті війни,
Хай щезнуть на вічні віки!
Яке несказанне це горе:
Ховати дитину свою,
Дивитись у небо суворе,
Що вік зупинило в бою.
Не може повірити серце,
Не хоче змиритись душа,
Що спить у полоні у смерті
Твоє ненаглядне пташа.
Печаль напливає на хату,
І скроні сріблить заметіль…
Як важко прийняти цю втрату!
Душевний не стримати біль!..
Як важко
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122041407985
Свидетельство о публикации №122041407985
Рецензии