Такою я була...
Я згадую світле дитинство квітково-духмяним,
З барвінком густим біля лісу, швидкою рікою,
З заходами сонця і небом вечірнім багряним,
І з тим, як ділилися їжою дуже простою.
Я згадую проліски білі як ніжність весняну,
Веселки, що нас чарували, і ріки широкі
І кручі високі, які ми вітали піснями,
І ми, молоді, щирі сердцем своїм, ясноокі.
Як стрічка, життя моє в'ється важкими шляхами,
Якщо ж поміркую, то іншого може й не треба.
Пливуть мої згадки в дитинства моря кораблями,
А втомлений погляд сумуючий в зоряне небо.
Нехай не сбулись мої мрії й дитячі бажання,
Душа пам'ятає мій сміх у широкому полі,
Як згадую це, забуваю свої нарікання
І вже не бажаю для щастя я іншої долі.
13.04.2022
А втомлений погляд сумуючий в зоряне небо
© Copyright: Светланка Шишкина, 2022
Свидетельство о публикации №122041307354
Свидетельство о публикации №122041307354
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.