Горе виснажило Музу
В краю степів горить моє коріння,
Я відчуваю біль, молюся повсякчас,
Бо я - землі донецької творіння.
Палає Краматорськ, Попасна і Донецьк,
Там у боях за мир солдати гинуть,
Горить суха трава, у полум'ї чебрець,
А спогади птахами в душу линуть.
Стріляє "ураган", летить снаряд на храм,
Злітають в небо зграї голубині…
А вдома матері молитви шлють синам,
Не сплять ночей з малятами дружини.
Чекають малюки з війни своїх батьків
І шепчуть: "Повернись живим, татусю!"
Щоб висловити біль, мені бракує слів,
Бо виснажило горе навіть Музу…
Свидетельство о публикации №122041302387