Вылыкдэнь
З дытынства гэтэ свято мні так мылэ!
Я помню чяс далэкый, дорогый,
Як мама мні под Паску платьте шыла,
Под ручныком парілы пырогы.
Дытячы нашы радості, забавы
На самэ главнэ свято на Зымлі.
Ёго мы завжды тэрпэлыво ждалы,
Дынькы лычылы у коліндарі.
Всю вэсну мы готовылысь до свята:
Вылыкдэнь – вэльмэ радосна пора.
І мы так шчіро вымывалы хату,
Згрыбалы всё в горідчыках, в дворах.
А яйца у цыбулныку красылы,
Шчэ краскою онучнык торговав.
Мы заготовку до ёго носылы,
Хорошыйі коб краскы він продав…
І з горкы біглы крашанкы качяты:
Була колысь на Паску в нас ігра.
У Рэвэнь йшлы і хлопцы, і дывчята,
Збыгалася сюды вся дітвора.
У “бытушкы” все свято мы ігралы,
І стылько було радості у нас!
Збыралы за свята йіэц ны мало.
Такый высёлый був для нас той чяс!
А посля мы по гулыцы ходылы,
Обновкамы хвалылысь всім подряд,
Бо тылько раз у рік обновку шылы –
Хорошый був той ситцовый наряд.
Прошло з тэйі поры років ны мало,
І мныго шчо забулось, одыйшло.
Я росказала тое, шчо згадала,
Шчоб зналы, як колыся нам жылось.
Свидетельство о публикации №122041301479