О, ниций скін, байдужливий до сліз,
я немовля сліпе в твоїй пустелі,
в моїх зіницях ти побачиш скрізь
принади світу в плині каруселі:
побачиш міць в оточенні слабких,
одвічну глибину, заповнену плювками,
дівочу честь в чужих руках, липких,
і зарево із душ над Соловками.
Побачиш суть в одежі із драння,
і допит правди підлою брехнею,
і як покару відбувають на
межі небес із грішною землею.
Коли ти взяв - вже не існую я.
Доки живий - не бути під свічею.
за мотивами 66-го
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122041207263
Свидетельство о публикации №122041207263
Рецензии
