Нескiнчений лист

В голові нескінченність думок.
На столі — недописаний лист.
За роки цей папір вже пожовк.
Певно, сумніви тільки — твій хист.

Хто відвертих думок адресат?
Той, хто буде тобою, чи був?
Перелічені тисячі втрат,
Та чому ж перемоги забув?

Обіцяв зберігати вогонь,
Що завзято палав ув очах.
Та тепер сивина біля скронь:
Жодних хиб собі не пробачав.

Кожен крок під прицілом ганьби.
Страх поразок щомиті гнітить.
Так жорстоко себе засудив.
Може ось чому серце болить?

Що ж ти в цьому листі написав?
Чи то вирок, чи то каяття?
Якщо справді злочинцем ти став,
Твоя жертва — твої ж почуття.

Поза межами змоги щодня
Йдеш своїм неповторним шляхом.
Самовідданий бій за життя
Нащо ти називаєш гріхом?

Зупинись! Сірники ти візьми,
Вщент спали власний біль у листі.
Ми народжені були людьми,
Гідність вміючи треба нести!


Рецензии
Сильно! Потужно! Вир думок і почуттів викликав цей вірш!
Дякую, Лізо, за твоє Слово!

Виктория Барановская   13.04.2022 21:30     Заявить о нарушении
Дякую, Вікторіє Валентинівно!

Елизавета Яшарова   14.04.2022 14:51   Заявить о нарушении