сновигають думки,
страх ховається в шпарках,
як жарини, чутки
та сорочині сварки…
там де дух бузини
та полину столочений
бачить досвіток сни
чи весни, чи то осені…
ледь зажевріє світ,
перестрашені очі
знайдуть згублений слід
так жаданої ночі…
зір туманить сльоза –
помста то чи покара?..
диригентом гроза
в дикім хорі стожарів…
а смішний молодик,
ледь надкушений збоку,
поза хмарою зник,
скам’янів ненароком…
набухтерені лози,
вітер гне на світанку
пише нові прогнози
про мої забаганки...
10.04.2022
сновигають думки...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2022
Свидетельство о публикации №122041008105
Свидетельство о публикации №122041008105
Рецензии