Огни.. машины.. звуки встречь..
Блатных мобилок перезвоны.
А мне желание всё сжечь !!!
Я тишины хочу рингтоны.
Я видел смерть... тела.. куски..
Как люди плакая старели ..
Как детворы глаза тусклы
Как матерей морщины зрели.
Я снова жив... и позади
Подвалов пыль и запах пота.
Молитвы с криками " Спаси.."
Краюха хлеба на полроты...
Когда в цене всего глоток
Воды пусть даже из баклажки.
Когда та снова закурил
И смог достать соляры фляжку.
Когда ты рад любой строки
Сети минутной откровенность.
Когда звонок с "Большой земли"
Тебя кидает в бесконечность.
Когда ты сможешь различить
По звуку Грады или Смерчи?
Когда гул в небе говорит
О приближающийся смерти...
О многом можно рассказать
Но разве в этом жизни сила ?
Нам не можливо не перемогать
І завжди буде Україна!!!
Выжил...
© Copyright: Александр Царёк, 2022
Свидетельство о публикации №122041007228
Свидетельство о публикации №122041007228
Рецензии
Усім доброго дня. Я з України ,а саме з Маріуполя... я був зі свої Родиною з 24 лютого до 15 березня у своєму Місті, місті Маріуполі.
Я відчув усю "любовь русского мира" до мене та моїі родини за чей час... Я не маю зараз мого дома та мого міста. Але я живий і мої діти коло мене . І я дуже пишаюся, що мій Сину(а йому зараз 14 років)ні на хвилину не мав сумніву,коли мова шла про допомогу нашим мешканцям під час обстрілу руськими окупантами нашого міста. Я русскоязычный, как и вся моя семью.Я білорус , моя дружина гречанка, але мої діти з великої гордістю називають себе УКРАЇНЦЯМИ!!! Ми з гордістю носими "Вишиванки" і завжди стоїмо, коли лунає гімн України. І так може бути, що російські загарбники зможуть захопити наши землі, але ніколи не зможуть зламати українські души. Я пишу свої думки на папері і викладаю їх на руськомовному сайті...але я завжди міркував що ми единой народ і ніколи брат ні підійме руку на брата. Ви можете не читати мої вірши, не коментувати їх... зараз мені це байдуже, але ви повинні зрозуміти, що ми, Українці, бороними свої свободу та майбутнє наших дітей!!
Вы можете использовать переводчик, если не поняли что я сказал.
Александр Царёк 17.04.2022 17:23 • Заявить о нарушении
Я відчув усю "любовь русского мира" до мене та моїі родини за чей час... Я не маю зараз мого дома та мого міста. Але я живий і мої діти коло мене . І я дуже пишаюся, що мій Сину(а йому зараз 14 років)ні на хвилину не мав сумніву,коли мова шла про допомогу нашим мешканцям під час обстрілу руськими окупантами нашого міста. Я русскоязычный, как и вся моя семью.Я білорус , моя дружина гречанка, але мої діти з великої гордістю називають себе УКРАЇНЦЯМИ!!! Ми з гордістю носими "Вишиванки" і завжди стоїмо, коли лунає гімн України. І так може бути, що російські загарбники зможуть захопити наши землі, але ніколи не зможуть зламати українські души. Я пишу свої думки на папері і викладаю їх на руськомовному сайті...але я завжди міркував що ми единой народ і ніколи брат ні підійме руку на брата. Ви можете не читати мої вірши, не коментувати їх... зараз мені це байдуже, але ви повинні зрозуміти, що ми, Українці, бороними свої свободу та майбутнє наших дітей!!
Вы можете использовать переводчик, если не поняли что я сказал.
Александр Царёк 17.04.2022 17:23 • Заявить о нарушении