Згадую двадцять четверте!
Ранок лютневий без сну…
Серце, війною роздерте,
Камнем летить в бистрину.
Розум не хоче прийняти,
Рветься тривога з грудей.
Вдерлись нахабно вар'яти,
Грізно навала гуде…
Виповзли з темряви гади,
Виродки, підлі кати…
Звірі не знають пощади,
В душах нема доброти.
Стогнуть лани неозорі,
Ворог поля спопеля.
Ось уже квітень надворі,
Миру благає земля…
Та не спиняється ворог,
Трощить, вбива без жалів.
Господи, бий же на сполох!
В серці кипить уже гнів!..
Кипить гнiв
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122040606896
Свидетельство о публикации №122040606896
Рецензии