Крізь стіни, крізь буремні дні і ночі
Доноситься невтішний плач дітей,
Блищать від сліз і мук жіночі очі,
Що ждуть невпинно втішливих вістей.
Нестерпний жаль ножами серце крає
Через ворожий лютий град знущань.
Бо Україна на очах вмирає
Від божевільних чорних зазіхань.
Пробачити не можна ту наругу,
Що топче наші долі і життя,
Та щоб здолати цю пекельну смугу,
Готові ми до бойових звитяг.
Ніколи не забудемо колони
Мутантів, що лишають нас життів.
Ніколи не пробачимо, ніколи
Злодійства найжорстокіших катів!
Нiколи!
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122040503150
Свидетельство о публикации №122040503150
Рецензии