( Из рубрики "Стихи на украинском языке)
Мама їм спІвала ніжну колискову
У хатинці скраю самого села,
Серця наповняла світлом та любов'ю
І благословляли їх на все життя.
Та хатинка й нині стоїть при дорозі:
В вікнах мало світу, в землю вся вросла.
Бо давно вже в хаті не живуть ті люди -
Там чужі й байдужі всі до їх життя.
Тільки половиці й стіни пам'ятають,
Як раділи діти хатинці тоді,
Як землицю з хати відрами таскали,
Щоб почути перший половиці скрип.
Чотири дитинки, чотири судьбинки.
Вже давно прижились в чужій стороні.
В спогадах про давнє тяженько вздихають,
Бо лиха година все забрала в них.
Я хочу щоб чули всі на світі люди:
- Не марнуйте дітям їхнього життя!
Бо дитячі біди і дитячі сльози
Стіни тої хатки ввіки не простять.
Пережили діти ті немало горя
В кожної дорога і своє буття
Одягають хрестик діточкам на груди,
Щоб дітей минула їх біда страшна.
Змарнене дитинство
© Copyright: Нина Филипова, 2022
Свидетельство о публикации №122040404376
Свидетельство о публикации №122040404376
Рецензии
Из души взятые стихи,
Жизненно написаны и хороши.Спасибо.
Забина 06.04.2022 06:38 • Заявить о нарушении
Жизненно написаны и хороши.Спасибо.
Забина 06.04.2022 06:38 • Заявить о нарушении