Покалічена природа,
Вщент зруйновані будинки,
І згвалтовані дівчата на розтерзанім шляху,
Не пробачимо забродам
Ці страшні, ганебні вчинки,
Не відмитись їм ніколи від нечистого гріху.
Стогнуть тяжко хвилі моря,
Вражі міни, мов тенета,
Світ, здається, помирає від отруйного сміття.
Від плачу, людського горя
Вся здригається планета,
Та ворожій лютій зграї не відомі співчуття.
Звідки в нелюда огида,
Хто зростив таку ненависть?
Ллється злість, немов отрута, і немає каяття.
Закінчиться ця корида,
Оніміє люта напасть,
Та не прийме Бог спокуту за загублені життя…
Не прийме Бог спокуту
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122040303293
Свидетельство о публикации №122040303293
Рецензии