Обiйми

Між нами кілометри, милі...
Та ми не втратили надії, ми вірим
Ще не раз зустрінемся у нашому сквері
Чи разом будемо йти на пари в універі.
Та зараз, не повіриш, я майже зламалась,
І зрозуміла це як на самоті зосталась.
Мені так не вистачає обіймів твоїх сильних,
Та в той же час поцілунків гарячих і повільних.
Уже не розумію як перестати по ночах ревіти,
І мріяти в подарунок від тебе блакитні квіти.
Моє серце наче скло, чомусь в хлам,
Та ніяк не вилічити ту сотню глибоких ран.
В твоїх обіймах почуваюсь безпечно, -
Я можу повторювати це безкінечно.
В твоїх обіймах хочу потонути, як банально,
Але твоєю бути для мене фатально.
Я просто хочу як в пісні - "обійми мене, обійми..."
І на раз у світі ніколи не буде війни,
На два - будемо разом і в радості, й горі,
А на три - у поле підемо рахувати зорі.
Буде вночі літо, засну в твоїх обіймах...
А з неба захищатиме янгол на синьо-жовтих крилах.