Порятуй надiю, квiтень

(Моим донецким друзьям)

Проліски росу духмяну п’ють,
Розкривають сонцю чисті душі,
I пусте, що десь гармати б'ють,
Необачні, квітнуть відчайдушно.

Тиша заблукала десь у снах,
Квіти біль у серці не тамують.
Серцем володіють сум і страх…
Що убогу душу бальзамує?

Все минує, якось відболить …
Всупереч війні панує квітень,
Проліски рятує від золи…
Порятуй надію, місяць світлий!


Рецензии
Как нежность цветов - нежность душ тонких.. Что они могут?.. И в то же время, ближе всех расположенные к Богу - МОГУТ !!!

Щиро дякую тоби, Оля!

Ан Боярский   31.01.2023 13:09     Заявить о нарушении
И я тебя-за понимание.

Степь 2   31.01.2023 18:42   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.