Не думалось, не вірилось, не снилось,
Що Україна буде у вогні.
Здається зараз, серце надломилось
І ледве-ледве б'ється в глибині.
Чи думала ти, Мати Україно,
Що смерть жорстока забере дітей?
Непогамовний біль, журба чаїна
Щодня, щоночі рвуться із грудей.
Не вірилось, що горе чорним птахом
Кружлятиме над світом день і ніч,
Що серця спокій обернеться жахом,
Що буде знов за мир жорстока січ…
Не плач, моя згорьована країно!
Ти сильна, ти піднімешся з руїн!
Живі сини не стануть на коліна,
Тих, що пішли, зігріє неба синь…
Не думалось
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122033002396
Свидетельство о публикации №122033002396
Рецензии