И труп, от праведных изгнанный,
Никто к кладбищу не отнёс,
И кровь с его глубокой раны
Лизал, рыча, домашний пёс…
Ось пригадалися слова
Відомого поета.
Картина смерті, як жива, -
На згарищах бескета*.
Лежить убитий окупант
На тілі України,
Бо смерть знайшов бридкий мутант
На каменях руїни.
Про що він думав, звідки йшов
По-варварськи вбивати?
Тепер його застиглу кров
Твар буде споживати.
Ніхто не змиє з ран сухих
Ні попіл, ні пиляку,
Він не почує сліз гірких,
Лишень клятьбу всіляку.
Забув він заповідь Творця:
Не красти, не вбивати.
Не поховають, як бійця,
По-людськи батько й мати.
Ніколи у скляних очах
Сліз радості не буде.
Земля не прийме ниций* прах,
А білий світ забуде…
*Бескет - (тут) гора, скеля.
**Ниций - негідний, підлий, ганебний.
Безславна смерть
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122032906826
Свидетельство о публикации №122032906826
Рецензии