Рушник

Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Так мати звертається до неба,
Бо матері просять в неба
щасливої долі своїх дітей.
Жовтий - то хліб.
Так мати хліб пече із пшениці,
Бо земля родить пшеницю.
Мабудь, звідси і пішло: «хліб - усьому глава».
Зелений - то здоров’я.
Так матір рослинами лікує рани захисникам,
Бо ліки цілющі знайшла.
Червоний - то любов
Так матір всіх любить своїх дітей,
Бо любов - божественне диво.
І взяла до рук рушникове полотно
і різними нитками вплітала
Візерунки оживляла:
Вітер і поля,
Ліс і шум діброви.
Красу землі,
Пам'ять предків
На рушник лягли.
Наповнювався казкою
Диво рушничок
Добротою і ласкою-
Мамин оберіг!

Перевод:
Весна пришла после суровой зимы,
Льнет песня из далекого края,
То мама полотенце вышивает разными нитями,
Крестом судьбу своих детей заговорила:
Черный - это печаль.
Так мать сокрушалась,
Потому что матери теряют своих детей на войне.
Голубой – это небо.
Так мать обращается к небу,
Ибо матери просят у неба
счастливой судьбы своих детей.
Желтый - это хлеб.
Так иметь хлеб печет из пшеницы,
Ибо земля рождает пшеницу.
Видимо, отсюда и пошло: «хлеб – всему глава».
Зеленый - это здоровье.
Так мать растениями лечит раны защитникам,
Ибо лекарство целебное нашла.
Красный - это любовь
Так мать всех любит своих детей,
Ибо любовь – божественное чудо.
И взяла в руки полотно полотенце
и разными нитями вплетала
Узоры оживляла:
Ветер и поля,
Лес и шум дубравы.
Красота земли,
Память предков
На полотенце легли.
Наполнялся сказкой
Чудо полотенце
Добротой и лаской-
Мамин оберег!

Використання літератури:

Куєвда В. Психологічні ретроспекції української етнокультур- ної моделі : монографія / [В.Т. Куєвда, Т.В. Ковтунович] ; за ред. М.-Л. А. Чепи. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 104 с.