Весна іде, що ж на душі полинно?
Вже луки в квітах, у бруньках гаї.
Ось-ось розквітне у саду калина,
У поле знову вийдуть ратаї.
Так хочеться у світі просто жити,
Прокинувшись, всміхатися зорі,
Ловити миті щастя і любити,
Радіти сонцю, тиші у дворі.
Та ворог сипле бомби і ракети,
Вкидає світ в ненависну війну,
Немов у вир кривавої вендети,
Щоб непомітно викрасти весну.
Душа у розпачі, зітха меланхолійно,
Хоч розум навіває: "Не сумуй".
Весна іде, а серцю неспокійно,
Всевишній Боже, злодія вгамуй!..
Неспокiйно
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122032703322
Свидетельство о публикации №122032703322
Рецензии