Вітер в полі завиває,
Листячко сухе зриває,
Сипе пилом нам у очі,
Налякати, мабуть, хоче.
Ти не злися, вітер, дуже,
Ти допоможи нам, друже,
Ти дмухни в вітрила білі
Кораблю, що в морі синім,
Вдалечинь хай мчить щодуху,
Скрики чайок сивих слуха,
І гойдається на хвилях,
Як малюк у своїх мріях.
Закрути нам вітряка,
Буде світло і мука,
І літун мій-змій яскравий
Підійми ти аж за хмари.
Стань попутним у житті,
Вірним другом будь мені,
Темні хмари розганяй,
На сопілці ніжно грай.
Пташці ти лягай під крила,
Та чи мало в світі дива?
Вітерець мене послухав,
-Так!- дмухнув мені у вуха.
Витер
© Copyright: Надежда Житниченко, 2022
Свидетельство о публикации №122032506132
Свидетельство о публикации №122032506132
Рецензии