Народ

Я дитинство провів в Україні,
На мові її розмовляв,
Хоч жив у північній країні.
Люд добріший, ніж той, не знав.

Мене напувала бабуся
Там козячим духом парним.
Народ предків звали Руссю,
Скандинавія – дім мені – їм.

Мені близький давній вікінг
І Рюрік та Святослав.
Той вікінг народ великий
Захоплено Руссю назвав.

І жив той народ, де Київ,
Стіни чиї всіх зберегли.
Він Північ у снах не покинув –
Скелястих його берегів.

Три злиті в єдине слова –
Велика Київська Русь.
Тебе я все згадую знову,
Тебе я хвалити берусь.

Україна та Русь єдиний –
Навіки єдиний народ,
Де душі зрослися, як спини.
Для них ми – сіамський "урод.

И режут нас скальпелем острым,
Кинжалами, бритвой, мечом.
Мы кровные братья и сёстры –
Мы кровью одной истечём.

Так хватит смотреть друг на друга"
І бачити тільки в прицілі.
Ми пошлемо янкі-хірурга,
І кожен близнюк буде цілий.




24.03.2022 г.
Иллюстрация: Николай Рерих. Заморские гости. 1901. Public domain, via Wikimedia Commons