Перевод стихотворения Владислава Ходасевича на укр

                Перед зеркалом


                Я, я, я! Что за дикое слово!
                Неужели вон тот — это я?
                Разве мама любила такого,
                Желто-серого, полуседого
                И всезнающего, как змея?

                Разве мальчик, в Останкине летом
                Танцевавший на дачных балах, -
                Это я, тот, кто каждым ответом
                Желторотым внушает поэтам
                Отвращение, злобу и страх?

                Разве тот, кто в полночные споры
                Всю мальчишечью вкладывал прыть, -
                Это я, тот же самый, который
                На трагические разговоры
                Научился молчать и шутить?

                Впрочем — так и всегда на средине
                Рокового земного пути:
                От ничтожной причины — к причине,
                А глядишь — заплутался в пустыне,
                И своих же следов не найти.

                Да, меня не пантера прыжками
                На парижский чердак загнала.
                И Виргилия нет за плечами, -
                Только есть одиночество — в раме
                Говорящего правду стекла.

                ______________________________         

                Перед дзеркалом

                Я, я, я! Що за дике то слово!
                Невже он той - це я?
                Хіба мама любила такого,
                Жовто-сірого, напівсивого
                І всезнаючого, як змія?

                Хіба хлопчик, в Останкіне влітку
                Танцював  що на дачних балах, -
                Це я, той, хто кожної розгадкою
                Жовторотим вселяє поетам
                Нудоту, злість, огиду і страх?

                Хіба той, хто в опівнічни  спори
                Весь хлопчачий норов выявляв, -
                Це я є, той же самий, не новий,
                На трагічні i мудри розмовы
                Навчився мовчати  як удав?

                Проте - так i завше  на середині
                Неминучої земної колії:
                Від нікчемною причини - до причини,
                А дивись - заплутався в пустини,
                І своїх же слідів не знайти.
               
                Так, мене не пантера стрибками
                У Париж и під дах загнала.
                І Виргилия немає за плечима,-
                Тільки є одинокість - в рамі,
                Який говорить правду скла.


Рецензии