В парі з любов’ю,
В купелі зі спокою,
З білими росами, мирними клумбами,
Коли на світанні дерева ледь шелестять:
Хто б не мріяв проводити свої дні?
Розходяться хвилями амбіції
На щастя своє.
На щастя своє – вітер дує,
Порухи змін розширюють погляди,
На Янголів сумні досвіди.
Ми ж з вами рівно тягнемося до зір,
Своєю молодістю тремося об пил:
Щоб горизонти зінично гасили наш напір?
Запал клекоче й гасне:
Щоби багаття таємне нас не обійняло?
Натиск мрій і порухів до розкриття свого життя
Це всього лиш, виявляється – антирозчарування.
Вся ніжність зганяється в доброту –
Занедбаним світам корзину холосту,
Летить кулею в небо, летить кулею до життя
2022-03-17
Нетраченi сподiвання
© Copyright: Владимир Шеврон, 2022
Свидетельство о публикации №122031805936
Свидетельство о публикации №122031805936
Рецензии