Вони полишили його,
скоцюрбленого в заметілі,
із металевим ланцюгом
від щиколотки. Мав він цілі
з гранатомета поцілять,
але не мав уже бажання,
і щоб не змився, інший тать
узяв на поводок. Ще зрання,
мабуть, до ранку там він був,
перетворившись на колоду,
таку ж, як стовбур, що судьбу
його з'єднав зі смертю. Воду
не у вино – в жагучий сніг
поволі претворяли висі.
Кудись він повз чи навіть біг,
сірко без будки, в білій тирсі.
13.03.2022.
Метаморфоза з прикутим
© Copyright: Валерий Коростов, 2022
Свидетельство о публикации №122031302624
Свидетельство о публикации №122031302624
Рецензии