Пораненим звіром реве земля.
Неначе шампанське відкрили - залп.
Всюди біль, розпач і переляк.
Хто ви, ті, хто за все це за?!
Думки про своїх найрідніших і
Тих, поруч з ким тобі бути зась.
Чужі, друзі і вороги,
Слово, що треба сказати...
Думок нескінченна густа ріка.
Червоні хвилі її - це кров.
Скільки іще по землі блукати?
Я ще побачу свою любов?
Хочеться жити, забувши страх,
Мрії здійсняти свої чимдуж!
Щоб тільки посмішка на вустах
І тепле сонце в руїнах душ...
Хочеться жити
© Copyright: Мария Мишанина, 2022
Свидетельство о публикации №122031206154
Свидетельство о публикации №122031206154
Рецензии
