Пам'ятаєш, як зорі падали?
Ми стояли, такі закохані,
Не могли собі дати ради ми,
Говорили таємними строфами.
У Шекспіра в рядках зіницями
Ми читали, молились подумки
За майбутнє, боялись відстані,
А ще більш - мимовільних дотиків.
У житті, в цій антиутопії,
Ми поринули вглиб трагедії,
Але й досі сни гріють строфами,
А конфлікти - мов інтермедії.
Пам'ятаю, що зорі падали.
Від пліток ми вже натерпілися...
Хоч минуле й не наздогнали ми,
Але влітку добре зігрілися.
Зорi падали
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122030406615
Свидетельство о публикации №122030406615
Рецензии
