Наш захисники Укра но

Ти знаєш, дядечко, вони стоять спереду;
Вони в першому раунді, стіною стоять!
І це тобі не брифінг в опозиції гауді,
Коли раунд закінчив - противник в накауті.
А що, навіщо він скалив свої гострої зуби?!
Коли знав що верне до нори своєї пустим,
Пустим буде тіло, надії не буде, пропаде душа;
Той нехай не жаліє, що з їжі немає нічого,
Якщо йому подобається на вухах та лапша.
Забреханий вождь їхній, до ручки довів,
Про те, впотай, своїх майже всіх він поїв!
Жере за дві щоки, з'їдає душі народу...
Вони як ті жаби до змії в пащу повзуть.
А вірять всім лестощам, як хитрому лису, -Дарма!
Даремно дурними зростали, не мають гідності,
Думок своїх власних нема.
Тому нас їм не з'їсти, поперхнкться;
-Помніть мої ці слова, подавляться кров'ю,
Злетить з плечей голова!
Просто тільки був один лише шанс, і того не буде!
Напевне через роки про битву не згадають, забудуть, ну втім істина буде одна:
-Свавілля ніхто ніколи не стерпить,
-Нація та, що єдина постоїть за себе сама.
Україна на славу і віки будеш ти жити, була вільною, той останешся на завжди така!
Всі труднощі, вони стоять на дорозі не довго,
Тимчасово нас на місті в зрязюці трима.
Тож біль та всі втрати, нам на користь підуть, піднятися гордо поможуть солдати, також і звичайні люди боротись словами з брехнею будуть!
Запануємо браття ми на рідній землі, Нікого чужого не потрібно ні вам ні мені.
 Слава Україні і Героям слава, навіть в найбільшій пітьмі!!!!