Поплач, моя Ненько, поплач...
Я, також, солоними плачу...
Невидимий монстр-палач
З чортами біснується, скаче.
Недовго скакати йому,
Он, сонечко сяє вже зверху!
Дай, рідна моя, обійму,
Ми виживем, щезне той бездух.
Весна нас зігріє теплом,
Нам сонечко рани загоїть,
Гопак затанцюєм селом
І містом! Складуть усі зброю.
Прокинуться скоро від сну
Всі навколо, правда проллється.
Тебе, саму рідну, одну
Люблю своїм втомленим серцем.
Ми вистоємо! В перший раз
Хіба нам змагатися з горем?
Ти, люба моя, без прикрас,
Як сонечко жовте над морем.
Єдина моя, золота,
Безцінна моя, Україно!
Із часом пройде гіркота,
Нам Бог допоможе, ми сильні!
03.03.2022 г.
Поплач, моя люба, поплач...
© Copyright: Татиана Максимова, 2022
Свидетельство о публикации №122030301963
Свидетельство о публикации №122030301963
Рецензии