Тяжко хворіла вісім років
Та почала вже помирать,
Їй треба було вісім кроків,
Щоб дочекатись Друзів Рать
Вона була така слабенька
Що гласа в Неї не було,
І мордували мою Неньку
Усяк-різно бидло й хамло
І ось тераз прийшла надія
Що муки скінчаться Її
У моєм серці світла мрія -
Що буде щастя на Землі
Одужає що моя Ненько
Й подолають люди страх
Вона же, зовсім не старенька,
І сльози серця на очах...
Україна 02.03.2022
/фото от інета/
четверта пiсня Кобзаря
© Copyright: Странник Въ, 2022
Свидетельство о публикации №122030205353
Свидетельство о публикации №122030205353
Рецензии
